Вже годину сонце її захища
і ховає у променях своїх мене.
Вже годину тому заграла зоря
і, здається, ніч назавжди промине,
   назавжди промине.
Може, зорі ті дивні, що палають вночі,
її очі холодні знайдуть за вікном.
Може, голос твій тихи промовить мені,
що лунає крізь промені,
 лунає крізь промені.

Вже годину сонце тебе захищає,
тримає, ховає, ламає, гукає мене.
Пам"ятаєш, як тоді нам грала зоря
і здавалось, що все назавжди, назавжди.
Може, зорі - це люди, які тільки будуть,
і вони не забудуть тебе і мене. 
Якщо хочеш - все буде, якщо справді хочеш -
ця ніч назавжди промине.

Вже годину сонце мовчить за вікном
і ховає у променях своїх мене.
Вже годину спрагу долаю вином
і, здається, ніч назавжди промине.